Майстерня "РЕСТАВРАТОР"
РЕСТАВРАТОР. Майстерня реставрації станкового олійного та темперного живопису  

 

Ікона "Преподобні Антоній, Макарій і Феодосій";
ХІХ ст .; дерево, олія, позолота; 31,1х26,1 см. Приватне зібрання.

Ікона до реставрації Ікона після реставрації

Закріплена основа ікони, вилучені забруднення, зроблено потоншення потемнілого лаку авторського живопису. У місця втрат фарбового шару підведений реставраційний ґрунт, який тонований в тон і колір авторського живопису. Ікона покрита захисним шаром лаку. Твір приведений до експозиційного вигляду.

Реставратор: Сагайдак М.М.

 

 


Автор: Козачівський, копія картини Гвідо Рені
"Святий Йосип з немовлям Ісусом",
початок ХІХ ст .; полотно, олія; 122х83 см. Приватне зібрання.

Картина до реставрації Картина після реставрації

Підрамник не відповідає розміру, живопис загнутий на крайки, численні розриви, деформації, потертості, осипи. Сильне пилове забруднення, пожовтіння лаку.

Реставратори: Сагайдак М.М.,  Мішньова Н.А.

 

 


Автор: Ерделі А. М. (1891 - 1955), "Пляжниці",
1930-і рр, полотно, олія; 72х59 см. Приватне зібрання.

Картина до реставрації Картина після реставрації

Підрамник не відповідає розміру, живопис загнутий на крайки, кракелюр ґрунтового походження, що вимагає закріплення, потертості, осипи, записи. Сильне пилове забруднення, пожовтіння лаку, кіптява.

Реставратор: Сагайдак М. М.


Автор: Лагоріо Л. Ф., "Морський пейзаж",
1878 р полотно, олія; 76х101,5 cм. Приватне зібрання.
Стан твору незадовільний.

Картина до реставрації Картина після реставрації

Численні деформації основи, деструкція підрамника, пилове забруднення, потертості, осипи, сліди замокання. Сильне пожовтіння покривного лаку, записи.

Реставратор: Сагайдак М. М.

 

 


Автор: Непийпиво В. Г., "Весняна повінь";
1962 р полотно, олія; 100х130 см. Приватне зібрання.
Загальний стан твору незадовільний.

 

Картина до реставрації Картина після реставрації

Численні розриви основи, деструкція фарбового шару, пилове забруднення, що злежалося. Сильні потертості, осипи. Сліди багаторазових замокань. Ураження грибком.

Реставратор: Зяблов В.І.

 

 


Чотиричастна ікона;
XIX ст .; дерево, олія, позолота; 36х31 см. Приватне зібрання.

Ікона до реставрації Ікона після реставрації

XIX ст .; дерево, олія, позолота; 36х31 см. Приватне зібрання.
Зв'язок фарбового шару з ґрунтом задовільний, ослаблений зв'язок ґрунту і основи. Внизу відшарувалася і піднялася паволока. По всьому периметру масові відколи, сліди цвяхів кріплення басми (втрачена). Лицьова сторона має сильні потертості, покрита оліфою, яка потемніла і сильно забруднена.

Реставратор: Сагайдак М.М.

 

 


Н.Х .; "Художник";
1980-і рр .; полотно, олія; 120х120 см. Приватне зібрання.

Картина до реставрації Картина після реставрації

Картина зрізана з підрамника, краї нерівні, деформація, діагональні порізи, заломи. Втрати живопису в місцях порізів.

Реставратор:Мішньова Н.А.

 

 


Автор невідомий; «Деісус»;
XVIII ст .; дерево, живопис олією; 131,7 х 93,5 х 3 см.
Пам'ятник знаходиться в незадовільному стані.

Ікона до реставрації Ікона після реставрації

Пам'ятник знаходиться в незадовільному стані.
Ікона була покрита товстим шаром пилу, мала пошкодження дощок, розбіжність по стику склейки, осипи, бугрування ґрунту і фарбового шару, був відсутній зв'язок фарбового шару з ґрунтом. Більшість втрат знаходилося на центральній дошці. Нерівномірне пожовтіння лакового покриття, ікона потребувала проведення комплексу консерваційно-реставраційних робіт.

Реставратор: Омельчук К. В.

 

 


Автор: Чегодар І. Д .; "Виноградники";
70-і рр .; полотно, олія; 99,5х129 cм. Приватне зібрання.
Загальний стан твору незадовільний.

Картина до реставрації Картина після реставрації

Був відсутній підрамник. Розрив полотна в центральній частині картини довжиною понад 150 см. Численні втрати фарбового шару, в тому числі руйнування від силікатного клею, в місці наклейки худ. фонду. Картина була покрита шаром пилу, кіптяви, які глибоко проникли в фактуру мазків живопису.

Реставратор:Мішньова Н.А.

 

 

 

Паспорт реставрації пам’ятки історії та культури (рухомої)

 

Реставраційний паспорт

Документ Microsoft Word 24Kb

Креслення, таблиця розмірів та поперечних січень підрамника музейного типу

Креслення підрамника

Рисунок JPG 394Kb

Олійний живопис — різновид художньої техніки з використанням фарб на органічній олії, яка здатна добре сохнути і утворювати тривалі плівки на поверхні.
Олійні фарби — суспензія пігментів (або пігментів і наповнювачів) в різних видах оліфи із додаванням сикативу, а також добавок (аеросилу,лецитину тощо), що дозволяє запобігти утворенню осаду. Вона являє собою перетерті пігменти (окис цинку, охра, сурик залізний та ін) з оліфами (натуральною, оксоль гліфталева, пентафталева тощо) і прискорювачами висихання (сиккативами).
У промисловості випускають олійні фарби двох видів: так звані густотерті (пастоподібні) і готові до використання (рідкі). При отриманні густотертих олійних фарб спочатку готують в змішувачі однорідну пігментну пасту, а після цього розтирають її на тертках для фарб. Готові до використання олійні фарби отримують шляхом змішування всіх компонентів в кулькових млинах або розбавленні густотертих фарб оліфою.

 

Темпера (італ. tempera, від temperare- змішувати фарби) — фарби, що готуються на основі сухих порошкових мінеральних пігментів і (або) їх синтетичних аналогів. Сполучною речовиною темперних фарб слугують емульсії — натуральні (розведений водою жовток цільного курячого яйцясік рослин тощо) або штучні (полімери тощо).

 

Гуаш (фр. Gouacheітал. guazzo — водяна фарба) — різновид водорозчинних фарб. На відміну від акварелі — непрозорі через домішки крейди, свинцевих білил чи каоліну. Це досить щільні, але недостатньо міцні фарби, і при нанесенні товстим шаром осипаються, не мають блиску.

 

Пастель (від лат. pasta - тісто) — група художніх матеріалів, спресовані, стерті у порошок фарби, які найчастіше випускаються у вигляді м'яких кольрових олівців. Назву «пастель» мають як самі фарби, так і малюнки, створені в цій техніці.

 

Акварель (фр. aquarelle — водяниста; італ. acquarello) — техніка живопису, що використовує спеціальні акварельні фарби, які при розчиненні у воді утворюють прозору суспензію тонкого пігменту, що дозволяє створювати ефект легкості і тонких колірних переходів. Акварель поєднує особливості живопису (багатство тону, побудова форми і простору кольором) і графіки (активна роль паперу в побудові зображення, відсутність специфічної рельєфності мазка, характерної для живописної поверхні).

 

Акрилові фaрби — водорозчинні фарби на основі акрилової смоли (виникли в 1950-х роках). Мають зв'язуючий елемент воду, що швидко випаровується, що в свою чергу прискорює висихання. Використовуються в будівельній справі і живописі.

Можуть використовуватися як альтернатива олійній фарбі. Висихають дуже швидко — в цьому їх перевага перед іншими фарбами. Наносити можна як у дуже рідкому, розбавленому стані, так і у вигляді пасти. Після висихання не утворює тріщин, на відміну від олійних фарб. Фарба трохи блищить, не вимагає закріплення закріплювачами і лаками, має властивість утворювати плівку.

 

Енкаустика — техніка малювання, в якій сполучною речовиною для фарб є віск. Ще римський письменник Пліній Старший, що написав «Історію природи» у 31 томах, згадував про малювання фарбами з воску. Енкавстика була свого часу дуже поширена для малювання образів та портретів, але з поширенням олійних фарб в XIV ст. її призабуто. Пізніші митці намагалися повернутися до малювання восковими фарбами, але це їм не вдалося.

 

Фреска (від італ. affresco — свіжий) — живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому). Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.(Робилися за допомогою сиру, шматків каменю, природних барвників та ін.).

 

Туш  (від нім. Tusche) — специфічна фарба, виготовлена із сажі.
У готовому до вживання вигляді є суспензією дрібнодисперсних частинок сажі у воді. Для запобігання розшаровування суспензії і закріплення результату застосовуються зв'язувальні речовини (шелак або, рідше, желатин).
Туш виготовлялася з сажі, отриманої при спалюванні хвойної деревини, рослинних масел і смол; у 20 ст. використовуються також газова кіптява, сажа, що отримується при спалюванні нафти та їїпродуктів. Поряд з рідкої тушшю застосовуються також тверді плитки (суха туш), що перед вживанням розтираються з водою у спеціальному посуді.

 

 

 

Матеріали з Вікіпедії, вільної енциклопедії https://uk.wikipedia.org

 

 

© 2003-2017 restorer.com.ua